Джерела збудників інфекції

 Поширення інфекційних хвороб серед населення. Джерела збудників інфекцій.

 Основні механізми передавання збудників інфекції. Інфекційні заразні хвороби займають особливе місце серед інших захворювань людини. Найважливішою особливістю інфекційних хвороб є їх заразливість, тобто можливість передачі від хворої людини або тварини здоровій. Багато з цих хвороб, наприклад чума, холера, грип, здатні до масового (епідеміологічного) розповсюдження, що охоплює при наявності відповідних умов цілком село, місто, область, країни і континенти. Інфекційні хвороби викликаються мікробами (мікроорганізмами). Мікроорганізми перебувають у великій кількості в ґрунті, воді, повітрі. Численні види мікробів населяють кишечник людини і тварин, що мешкають на шкірі і в ротовій порожнині. З допомогою деяких мікробів отримують багато продукти і лікувальні засоби. На ряду з корисними існують і шкідливі мікроорганізми. Деякі з них є збудниками заразних (інфекційних) захворювань людини. Ці мікроорганізми є патогенними. Безпосередньою причиною виникнення хвороби служить впровадження в організм людини патогенного мікроорганізму або отруєння токсином. Збудники інфекційних хвороб передаються від хворих здоровим різним шляхом. Поширення інфекційних хвороб в людському колективі отримало назву епідемічного процесу

 У процесі поширення інфекційних хвороб розрізняють три ланки: 

1) джерело збудника інфекцій; 2) механізм передачі; 3) сприйнятливість населення. У більшості хвороб джерелом збудника інфекції є хвора людина чи хвора тварина, з організму яких збудник виводиться при чханні, кашлі, сечовипусканні, блювоті, дефекації. У механізмі передачі збудника від хворої до здорової людини беруть участь вода, повітря, харчові продукти, ґрунт. Харчовий шлях передачі збудника інфекційних хвороб є одним з найбільш частих. Цим шляхом передаються хвороби черевного тифу, холери, дизентерії, бруцельозу та ін. Передача збудника через повітря відбувається при розмові, видиху, поцілунку, але найчастіше при кашлі та чханні з крапельками 4 слизу. Сприйнятливість населення до різних збудників інфекційних хвороб неоднакова. Є збудники хвороб, до яких сприйнятливі всі люди (віспа, кір, грип), до інших, навпаки, низька сприйнятливість. Сприйнятливість населення можна значно знизити шляхом проведення профілактичних щеплень, спрямованих на підвищення специфічної несприйнятливості (імунітету). Збудники інфекційних хвороб передаються від хворих до здорових осіб різними шляхами, але для кожної хвороби характерний певний механізм передачі. 

По механізму передачі збудників інфекційних хвороб поділяються на чотири групи:

 1) кишкові інфекції; 2) інфекції дихальних шляхів; 3) кров'яні інфекції; 4) інфекції зовнішніх покривів.

 1. Кишкові інфекції.

 Основним джерелом збудника інфекції є людина або бактеріє носій, виділяє з випорожненнями величезна кількість збудників. При деяких кишкових інфекційних захворюваннях збудник може виділятися з блювотними масами (холера), сечею (черевний тиф). Заразне початок проникає в організм через рот разом з їжею і водою. До кишкових інфекційних захворювань відносяться черевний тиф, гепатити А і В, дизентерія, харчові токсикоінфекції, ботулізм та ін. Черевний тиф. Збудник черевного тифу – брюшна паличка, черевним тифом хворіє тільки людина. Джерелом збудника є хворий, який виділяє палички з калом і сечею протягом всієї хвороби і бактеріє носій. Шляхи поширення черевного тифу – брудні руки, забруднення через різні предмети побуту (судно, білизна, посуд). Заражені харчові продукти, особливо молоко, забруднені води. Передача збудника інфекції через воду відбувається не тільки при вживанні її для пиття, але і при митті посуду, фруктів, овочів, а також при купанні. Інкубаційний період (від моменту зараження до появи перших ознак хвороби) в середньому триває 13-15 днів. Для захворювання тифом характерне поступове наростання симптомів. У перші дні відзначається нездужання, зниження працездатності, поганий апетит, безсоння. Поступово наростає температура, досягаючи до кінця 1-го тижня 39-40 о . При відсутності лікування температура може триматися 2-3 тижні, потім вона поступово знижується і до кінця 4-5 тижні досягає нормального рівня. З 8-9 дня хвороби з'являється основна ознака черевного тифу – рожеолезний висип (блідо-рожеві цятки круглої форми). Висип, як правило, нерясне висипання наголошується на грудях і животі. В цілях профілактики черевного тифу виняткову увагу треба приділяти санітарним заходам з водопостачання, видалення нечистот з території, дезінфекції туалетів, наполегливої боротьби з мухами. Паратиф. Збудниками хвороби є палички паратифу А і паратифу В. Джерелом збудника є хвора людина. Зараження відбувається через рот. Клінічна картина нагадує черевний тиф. Шляхи розповсюдження та заходи профілактики ті ж, що і при черевному тифі. Дизентерія. Збудниками дизентерії є кілька видів мікробів. Джерело збудника інфекції – людина, хвора на гостру або хронічну дизентерію. Зараження людини відбувається внаслідок потрапляння дизентерійних бактерій 5 через рот і шлунково-кишковий тракт. Механізм передачі дизентерії – руки, забруднені мікроскопічними частинками калу хворого. При зараженні через харчові продукти, які не піддаються термічній обробці (овочі, фрукти). У літній час переносниками бактерій дизентерії на харчові продукти є мухи. Інкубаційний період при дизентерії триває 1-5 днів. Захворювання розвивається швидко, супроводжується слабкістю, ознобом, підвищенням температури, зниженням апетиту. Одночасно з'являються переймоподібні болі в животі, повторний рідкий стілець, незабаром у випорожненнях виявляється слиз з прожилками крові, може бути блювота. При запізнілій госпіталізації хворого, не вчасно початому лікуванні гостра дизентерія може перейти в хронічну. Профілактика дизентерії аналогічна профілактики черевного тифу. Харчові токсикоінфекції. Виникають після вживання в їжу продуктів, що містять збудників цієї хвороби. Вони знаходяться в шлунково-кишковому тракті тварин. При порушенні санітарно-гігієнічного режиму під час обробки туш м'ясо може бути інфіковано. Зараження можливе також через гусячі або качині яйця, також через молочні продукти. Інкубаційний період при токсикоінфекції триває 6-24 доби. Захворювання починається гостро, з'являються болі в животі, повторне блювання, рясний рідкий стілець. Температура підвищується до 38-39,5о , спостерігаються судоми кінцівок. При появі перших ознак захворювання хворому і особам, що вживали в їжу той же продукт, слід негайно промити шлунок: для цього швидко дають випити 1-1,5 л теплої води або теплого 3% розчину питної соди, після чого виникає блювота. Шлунок промивають повторно. Чума – гостре інфекційне захворювання людей і тварин. Збудник – мікроб, який не володіє високою стійкістю поза організму; у мокротинні, що виділяється хворою людиною, він зберігає свою життєздатність до 10 днів. Зазвичай захворювання починається із загальної слабкості, ознобу, головного болю; температура швидко підвищується, свідомість затемнюється. Хворі люди є джерелами інфекції для оточуючих. Особливо небезпечні хворі з легеневою формою чуми. Ці хворі разом з мокротою виділяють в повітря безліч мікробів. Ознаки захворювання людини легеневою формою чуми – поряд з важким загальним станом біль у грудях та кашель, на початку невеликий, а потім болісний, безупинний, з виділеннями великої кількості харкотиння. Без лікування сила хворого швидко падає, наступає втрата свідомості і смерть.

 2. Інфекції хвороби дихальних шляхів.

 До групи хвороб дихальних шляхів відносяться грип, натуральна і вітряна віспа, епідемічний менінгіт та ін Грип. Захворювання викликається фільтруючим вірусом декількох видів (А, А1, А2, В, С). Джерелом збудника інфекції є хвора людина, яка виділяє вірус з носа і порожнини рота при розмові, кашлі, чханні. Збудник передається, головним чином, крапельним шляхом. Особливо небезпечні хворі в 1-2 добу хвороби. Захворювання на грип частіше і швидше виникає в холодну пору року. Грип починається раптово з ознобом, головним болем, загальною розбитістю, болями в м'язах, суглобах, горлі, швидким підвищенням температури, сухим кашлем. Особа і слизова оболонка очей червоніє. Хворі не можуть дивитися на 6 світ через різі в очах, рух очних яблук болючі. Хворі сильно потіють, на губах і на носі нерідко виступає герпес (висипання). При захворюванні на грип необхідно укласти хворого в ліжко, відгородити його ширмою, виділити йому окремий посуд постільні речі та негайно викликати лікаря додому. З метою профілактики грипу необхідно систематично провітрювати як житло, так і робочі приміщення, частіше проводити вологе прибирання з застосуванням хлорних розчинів.

 Натуральна віспа.

 Збудник її – фільтруючий вірус. Джерелом вірусу є людина, яка небезпечна для оточуючих з перших днів захворювання до відпадання кірок. У середньому заразний період триває 40 днів. Виділення вірусу віспи відбувається зі слизом органів дихання, пізніше – з відділенням шкірних висипань. Основний шлях передачі збудника – повітряно-краплинний. Вірус проникає в організм здорової людини через слизові оболонки верхніх дихальних шляхів. Інкубаційний період триває 13-14 днів. Захворювання починається гостро. Швидко підвищується температура до 39,5-40°, хворий скаржиться на головний біль, болі в крижах і попереку. З 2-3 дня хвороби нерідко з'являється висип. Початковий висип тримається від декількох годин до 2 діб, потім зникає, температура падає, стан поліпшується. На фоні покращення загального стану з'являється справжній оспенний висип спочатку на обличчі, волосистій частині голови, потім поширюється на слизовій оболонці порожнини рота. Висип дрібна, через 36-48 годин перетворюється на пухирці, які на 9-10 день наповнюються гнійним вмістом. Період утворення гнійних бульбашок супроводжується різким погіршенням загального стану, температура знову піднімається до 39-40º. Потім бульбашки лопаються, з них витікає гній. З 15-17 дня хвороби починається підсихання бульбашок, що супроводжується сильним свербінням. Загальний стан поліпшується. З кінця 3 тижня хвороби і на 40 день кірки відпадають, на їх місці утворюються рубчики – "горобини", що залишаються на все життя. Хворий натуральною віспою повинен бути як можна раніше госпіталізований в спеціальний стаціонар. Всі контактують з хворим піддаються ізоляції на 14 днів у спеціально відведеному для них приміщенні.

 Туберкульоз. 

Це інфекційне захворювання. Збудник його – мікробактерії туберкульозу. Джерелом збудника є хвора людина. Всі виділення хворого на туберкульоз можуть бути причиною зараження, але найбільше значення має мокротиння. При кашлі, розмові хворий розсіює навколо себе дрібні крапельки слизу, що містять збудника. Клінічна картина захворювання залежить від поразки туберкульоз різних органів: легенів, кісток та суглобів, шкіри, кишечнику, сечостатевої системи, гортані та ін. Центром боротьби з туберкульозом є протитуберкульозний диспансер. 

3. Кров'яні інфекції (передаються комахами і глистоногими).

 Збудник хвороби цієї групи знаходиться в крові і тканинної рідини хворого людини. З крові хворого збудник може потрапити в кров здорової людини лише за допомогою кровососних переносників, в організмі яких збудники розмножуються і накопичуються у великій кількості. До групи кров'яних інфекцій належать висипний і поворотний тиф, малярія, сезонні енцефаліти, лейшманіози, москітна лихоманка, чума та ін 7 Висипний тиф. Збудник – реккетсин Провачека. Людина, що хворіє висипним тифом, є єдиним джерелом збудника тифу. Він заразний в кінці інкубаційного періоду, протягом усього гарячкового періоду і ще 2 дні після падіння температури. Переносником захворювання є воша. Нассавшись крові сипнотифозного хворого, вона здатна через 5-6 днів передавати риккетсин. Інкубаційний період в середньому триває 14-15 днів, іноді до 25 днів. З першого дня хворий скаржиться на нестерпний головний біль, іноді озноб. Температура піднімається до 39-40о . Обличчя червоне, одуте, очі червоні. Шкіра гаряча на дотик. На 5-10 день хвороби з'являються висипання, швидко поширюється по всьому тулубу й на кінцівки. У важких випадках відзначається потьмарення свідомості, марення, галюцинації. При благополучному перебігу захворювання температура нормалізується на 12-15 день, висип зникає. Госпіталізація хворого обов'язкова. У всіх осіб, які контактують з хворим, щодня протягом 25 днів вимірюють температуру. В осередку висипного тифу одночасно проводять обробку людей і дезінфекцію речей. Якщо ж не провести одномоментну обробку, боротьба з висипним тифом буде неефективна.

 Малярія.

 Збудник – малярійний плазмодій. Відомі різні види збудника, що викликають три-чотириденну і тропічну малярію. Джерело заразного початку – хворий малярією або переніс це захворювання чоловік, у крові якого деякий час зберігається збудник малярії. Переносник – самка комара анофелес. Людина заражається при укусі його малярійним комаром. Малярія починається ознобом, що триває до 2-х годин, хворого "трясе" лихоманка, температура швидко піднімається до 41-41,5о . Після припинення ознобу хворий відчуває жар. Через кілька годин температура падає до 35,5-36о , що супроводжується проливним потом. Боротьба з малярією проводиться лікуванням хворих і знищенням переносників збудника. Особи, які прибули в неблагополучну щодо малярії місцевості, і ті, хто за умовами своєї роботи може заразити малярією, для попередження захворювання повинні застосовувати лікарські препарати.